Ще зовсім недавно до початку перебудови не тільки в майстернях з ремонту годинників, а й в будь-який інший майстерні що надає побутові послуги населенню, майже завжди замовник спілкувався з годинникарем на пряму, без посередників. Рідкісним винятком були великі майстерні, в яких працювали більше шести восьми годинникарів. До них можна віднести і майстерні по ремонту годинників на таких великих заводах як «Ремточмеханіка» або «Ремпобуттехніка».
У першу чергу слід відзначити той факт, що таких великих майстерень були одиниці. Прийом і видачу годинників після ремонту зазвичай робив годинникарі тієї ж майстерні, в порядку черги, або приймальниця замовлень. Приймальниця замовлень завжди проходила спеціальне навчання і мала досить чітке уявлення про ремонт годинників, специфіку часового виробництва та особливості експлуатації годинників та інших приладів для вимірювання часу.
Будь-яка людина що приймає і видає годинник у великій майстерні обов'язково була висококласним фахівцем, здатним дати клієнту як просто слушну пораду, так і досить докладну розгорнуту консультацію.
Після періоду перебудови в країні змінилося практично все, не став винятком і ремонт годинників. Технологічно все залишилося як було, зміни торкнулися тільки спілкування між майстром і замовником, все спростилося до безпосереднього, прямого спілкування. Посередник або ланцюжок посередників були виключені з цього спілкування.
Головна причина - ремонт годинників досить унікальна сфера діяльності, в якій методи експрес навчання результатів не дають. На підготовку гарного фахівця - консультанта йде досить багато часу, в ідеалі, як і в будь-який інший області гарний спеціаліст навчається постійно практично все життя.
Офіційних навчальних закладів ні з виробництва, ні по ремонту годинників у нас просто немає. «Ремточмеханіка» і «Ремпобуттехніка» де годинникові майстри навчали молодих годинникарів практично припинили існування. Досить кваліфікованих майстрів катастрофічно мало, серед них майже немає тих, хто має здатність час і бажання когось навчати. Навіть у старі добрі часи наставництво було майже покаранням.
Попит на таке навчання так само дуже не великий, учневі майстра з ремонту годинників необхідно постійно і досить важко працювати. Для досягнення перших відчутних результатів потрібні роки такої кропіткої роботи.
Друга досить серйозна проблема, якщо навіть посередник у ланцюжку годинникар - замовник гарний спеціаліст виникнення непорозумінь практично неминуче, хоча їх буде відносно не багато.
Тому вкрай дивно, що останнім часом масово почастішали випадки відкриття псевдо майстерень з ремонту годинників та іншої побутової техніки. Головна причина виникнення такого неприємного явища необізнаність клієнта, який просто оплачує посереднику суму, що перевищує, часом досить значно, реальну вартість ремонту.
Ці «організації» правильніше було б назвати точками прийому. За фактом ніякого ремонту, крім дрібного вони не роблять, але годинники в ремонт приймають і нібито відправляють в «центральну майстерню». Можуть дійсно назвати реальну адресу добре відомої майстерні і навіть по іменам назвати «наших майстрів».
Після приймання несправних годинників представник такої «майстерні» справді несе годинники в ремонт справжньому годинникарю як звичайний клієнт. Але не рідко організатор такої «послуги» намагається налагодити постійний контакт з майстром.
Зміст даного підприємства в тому що посередник за доставку годинників годинникарю і наступне повернення клієнту отримує 30-50% від призначеної ним же, а не майстром вартості за ремонт звичайних годинників. У разі ремонту дорогих швейцарських годинників, рідкісних складних або старовинних годинників 300-400%.
Найнеприємніше те, що посередник отримує надприбуток і практично ні за що не відповідає, вся відповідальність лежить як і раніше на безпосередньому виконавцю, за все відповідає годинникар. Само собою ні один майстер від такого співробітництва не в захваті, подібні пропозиції відхиляються однозначно. Але коли посередник приходить під виглядом звичайного клієнта розпізнати в ньому шахрая практично неможливо.
Приблизно років вісім тому в київському метрополітені практично на кожній станції сиділи «майстра» з вивіскою «ремонт годинників» яких навіть майстрами любителями з великою натяжкою назвати не можна. Скільки людей було обдурено цими «майстрами» і скільки годинників було безнадійно зіпсовано назавжди залишиться таємницею.
Поки у них був надприбуток їх не могли перемогти ні заборони ні рейди міліції. Але після набору певної критичної маси ошуканих клієнтів і остаточної дискредитації, організатори «сервісу» досить швидко згорнули активність без сторонньої допомоги.
Боротися з такими явищами можна довго і безрезультатно, але один досить ефективний засіб все ж є. Якщо не сплачувати послуги посередника, він буде просто змушений якщо не припинити, як мінімум змінити вид діяльності.
Наприкінці деякі ознаки, за якими можна відрізнити справжню нормальну майстерню від псевдо майстерні точки прийому.
Вік - Якщо про те що десь поруч з'явилася нова майстерня Ви дізналися з реклами, будьте вкрай обережні. Чим старше майстерня, тим більша ймовірність того що це хороша майстерня з хорошими годинникарями.
Обладнання - у хорошого майстра завжди багато найрізноманітніших інструментів, від звичайних пінцетів і викруток, до складних, невідомих не присвяченому приладів. Один з них ППЧ - прилад для перевірки точності ходу годинника. Дуже потрібний годинникарю прилад, але досить дорогий для облаштування точки прийому.
Термінологія. Більш підготовлені любителі годинників можуть звернути увагу на те, як годинникар оперує спец. термінами. Організатори точок прийому зазвичай хронометр від хронографа не відрізняють.
